Інтелектуальна власність

Звідки взагалі взялась ідея інтелектуальної власності?

Спочатку було ремесло. Кожен майстер виготовляв кожну річ власноруч. І кожен предмет був унікальним. Ремесло цінилося і на ньому можна було заробити. Знання про своє ремесло (що і як робити) майстер передавав своїм учням, що вчилися роками, перед тим як відкрити власну справу.

З розвитком промислового виробництва з'явилася можливість механічно повторювати існуючі вироби і робити. За одним зразком (тут і з'явилося поняття дизайн) одна фабрика могла виготовляти багато виробів.

Окремою кастою виступали митці. Вони створювали унікальні речі.

Розподілення праці

В промисловому виробництві відбулося розподілення роботи на інтелектуальну на механічну.

• Інтелектуальна або науково-дослідна та дослідно-конструкторська робота (R&D)— сукупність робіт, спрямованих на отримання нових знань та їх практичне застосування при створенні нового виробу або технології. Інтелектуальною роботою займалися майстри. Вони створювали дизайн, концентруючись на створенні нових предметів, розвитку нових ідей. Пізніше з майстрів виділилися дизайнери, конструктори, інженери.
• Механічна робота – повторювана активність, що ліквідує залежність властивостей кінцевого продукту від майстерності робітників, безпосередньо зайнятих на виробництві. Механічну роботу виконували робітники. Вони мали меншу кваліфікацію, ніж ремісники і менше заробляли.

З розподіленням праці зявився новий тип продукту – інтелектуальний: креслення, дизайни, описи принципів роботи.

І цей продукт вже можна було купити в каталозі чи спробувати скопіювати.

Продукт інтелектуальної роботи

Інтелектуальна власність — результат інтелектуальної, творчої діяльності однієї людини (автора, виконавця, винахідника та інш.) або кількох осіб.

Тримач інтелектуальної власності володіє певними правами щодо цієї власності:

Особисті немайнові права:

• право на визнання творцем;
• право зазначати чи не зазначати, дозволяти зазначати чи не дозволяти зазначати своє ім’я (псевдонім) при використанні об’єкта права інтелектуальної власності.

Майнові права:

• право на використання об’єкта права інтелектуальної власності;
• право перешкоджати використанню об’єкта права інтелектуальної власності;
• право на розпорядження правом інтелектуальної власності.

Власник прав може визначити, яка частина інформації про продукт є комерційною таємницею. Зазвичай це:

• інформація, що в цілому чи в певній формі не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації;
• права інтелектуальної власності на комерційну таємницю належать особі, яка правомірно визнала інформацію комерційною таємницею.

Передача та захист інтелектуальних прав

Контракт на роботу в компанії часто містить розділи про передачу:

• особистих прав (визнання творцем) та
• матеріальних прав (використання дизайну для створення продукту) всю пророблену вами роботу.

При цьому компанії можуть додатково створювати артефакти з захисту інтелектуальних прав з зазначенням вашого імені та відкривати їх публічно:

• патенти,
• публікації,
• нагороди.

Додатково для захисту інтелектуальних прав існують патенти та ліцензії:

• Патент — документ, що засвідчує авторство на винахід та виключне право на використання його протягом певного строку.
• Ліцензія — документ, що засвідчує використання об'єкта права інтелектуальної власності іншій особі.

І патенти і ліцензії зазвичай продаються за гроші (разова винагорода чи відсоток відпродажу).

Існує багато компаній, що замість створення нового моніторять патенти та створюють нові, дуже схожі, але юридично правильно оформлені і заробляють виключно на продажу патентів та судових позовах. Це стримує розвиток творчої думки і шкодить індустрії.

Відкритий дизайн

На противагу патентним тролям існують ініціативи відкритого дизайну (і розробки), що дають вільний доступ до результатів інтелектуальної праці та сприяють прискоренню поширення цікавих ідей.

• Creative Commons — неприбуткова організація, що має на меті збільшення кількості творчих матеріалів, доступних для використання та розповсюдження. Організація розробила та оприлюднила декілька ліцензійних угод стосовно авторських прав для більш відкритого використання.
• Open Source — програмне забезпечення з відкритим сирцевим кодом, що доступний для перегляду, використання під час створення нових програм, для вивчення використаних алгоритмів, структур даних, технологій, методик та інтерфейсів.
• Open Design — спосіб розробки та супроводу експлуатації фізичних виробів, а також машин і систем шляхом використання публічної спільно використовуваної інформації про конструкцію. Процес, зазвичай, проходить з використанням глобальної мережі Інтернет, ліцензій Creative Commons і часто виконується без монетизації винагороди.

Приклади:

• Безкоштовні шрифти Google
• Фото Unsplash
• Іконки Noun Project
• Figma Community
• Сучасний український приклад – Перемеблі.

Як розповісти про проєкт

Розповідаючи про проєкт варто розуміти, хто ваш слухач, які у нього очікування і збирати цікаву розповідь з того, про що ви можете легально розповісти.

Про що очікують почути

Очікування від продуктового дизайнера:

• Бачити задачу в широкому сенсі
• Розуміння бізнес-процесу, для якого створено рішення
• Розуміння користувача, що буде взаємодіяти з цим рішенням
• Вміння створити дизайн-рішення, що вирішує проблему бізнесу
• Вміння оцінити результат роботи
• Розуміння ітеративності процесу
• Розуміння технічних можливостей на певному етапі

Що може підпадати під нерозголошення

Інформація про проєкт, що може підпадати під комерційну таємницю:

• Ваша участь у проєкті
• Назва клієнта/продукту
• Операційні дані: кількість користувачів, конверсія, прибутки
• Інсайти з дослідження аудиторії, потреб
• Алгоритм роботи додатка
• Технічні деталі реалізації
• Екрани додатка
• Результати запуску

Стратегії, що дозволять запобігти нерозголошенню

Що можна зробити, щоб не сказати зайвого:

• Затерти/змінити назву, лого, кольорову гаму
• Не використовувати в мокапах назви реальних бізнесів та людей
• Уникати розголошення реальних показників (гроші, користувачі, тощо.)
• Округляти чи переводити у відсотки цифрову інформацію.
• Узагальнювати інформацію про методи та підходи

Нікому не цікаво як називалась компанія. Набагато цікавіше, який ви отримали результат.

Проєкти, про які цікаво слухати

Окрім ваших комерційних проєктів, можна також розповідати про:

• Навчальні проєкти
• Некомерційні проєкти
• Кейси компаній у відкритих джерелах

Розповідаючи, концентруйтеся на

• Викликах проєкту
• Вашому внеску
• Які були проблеми, як ви їх вирішували

Приклади

• UX/UI – Дашборд для медсестри: опис проблеми, попереднього дослідження та результату без розголошення замовника.
• Продуктовий дизайн – Надихаючі історії для волонтерської платформи: проблема бізнесу, гіпотеза, валідація проблеми, дизайн-концепція, валідація дизайну та рекомендації щодо подальшого впровадження.